Віталій Гавриш: «Якщо ми своєю грою заслужили підвищення у класі, то маємо право грати в УПЛ»

Віталій Гавриш: «Якщо ми своєю грою заслужили підвищення у класі, то маємо право грати в УПЛ»

Герой травня в Першій лізі розповів про найбільш насиченомий місяці в історії «Колоса», унікальну філософію клубу і поділився очікуваннями від матчу плей-офф за вихід в УПЛ.

 

– Віталій, UA-Футбол і ПФЛ визнали вас кращим гравцем травня. Наскільки несподіваною для вас стала перемога в цій номінації?

– Звичайно, мені дуже приємно отримати визнання кращого гравця місяця. Не можу оцінювати заслужено чи незаслужено переміг в номінації, адже це компетенції журналістів, фахівців і Whyscout. Травень для всієї команди був дуже напружений, адже боролися за можливість грати в плей-офф. Було непросто і одночасно цікаво конкурувати з «Волинню», «Металістом 1925» та «Оболонню Бровар».

 

– Костишин останнім часом постійно говорив, що команда грає під тиском, через це демонструє не ті результати, які б хотілося. Як вам вдалося під цим психологічним тиском так вдало провести кінцівку чемпіонату?

– Дійсно, протягом другого кола на команду тиснула відповідальність за результат, тим більше «Колос» 21 тур поспіль не програвав, тому всі суперники чекали, коли ця серія закінчиться. У повітрі панувала напружена атмосфера.

Прагнули поборотися за перше місце, але, на жаль, не змогли конкурувати з «Дніпром-1». Вважаю, що для молодої команди, яка всього третій рік виступає в Першій лізі, це абсолютно нормальна ситуація. У деяких матчах нам просто не вистачило досвіду гри під постійним психологічним тиском. Добре, що все ж в кінці сезону зібралися, проявили характер і добилися бажаного результату.

 

– Всі свої п’ять м’ячів навесні ви забили після стандартів (кутові, штрафні або пенальті). Кого б назвали найкращим асистентом? З ким найбільш товаришуєте?

– Варто відзначити Задою, який віддав мені дві результативні передачі після кутових, тому саме Євген кращий асистент. Сам двічі відзначився після штрафних і одного разу реалізував одинадцятиметровий.

З Євгеном дружимо, допомагаємо один одному. У мене в команді грає кум Андрій Сахневич. Взагалі, у «Колосі» прекрасний колектив, з усіма спілкуюся.

 

– У трьох ключових матчах травня (з «Волинню», «Дніпром-1» і «Оболонню Бровар») ваша команда пропустила сім м’ячів. Як вважаєте, чи не багато?

– Звичайно, це дуже неприємна статистика для нашої команди. «Колос» в першому колі пропустив всього сім м’ячів, а тут за три матчі суперники нам забили стільки ж. На жаль, нам не вдавалися матчі зі своїми прямими конкурентами, клубами з першої п’ятірки. Лише в останньому турі обіграли «Оболонь Бровар», а в інших матчах або грали внічию або взагалі програвали. Поступилися в дуже важливих матчах «Волині» і «Дніпру-1», тому нам вже нічого не залишалося як перемагати в заключній грі чемпіонату.

На мою думку, в грі з «Волинню» не заслуговували поразки, адже контролювали хід матчу, але підвела реалізація, не вистачило холоднокровності в завершальній стадії атаки.

Не можу також сказати, що провалили виїзний матч з «Дніпром-1». На жаль, в тій грі помилився наш воротар, але ні в якому разі не звинувачую Яшкова, адже з усіма таке може трапитися, тому вся команда підтримала нашого голкіпера. Антон пропустив індентичний м’яч, як і Андрій Пятов в фіналі Кубка УЄФА. Після гри Яшков розповідав, що дивився цей фінал, але, на жаль, все одно припустився помилки.

Звичайно, ми також помилялися, але все ж і фортуна в деяких іграх була не на нашому боці. Найголовніше, що, незважаючи на всі труднощі, досягли бажаного результату. Тренерський штаб постійно підкреслює наші помилки, на тренуваннях працюємо для того, щоб удосконалити свою гру.

 

– Наскільки складно було проводити по два матчі на тиждень? Напевно, останні ігри чемпіонату грали вже на морально-вольових? Це найбільш складна весна для вас особисто в функціональному плані?

– У нас достатньо гравців, щоб проводити ротацію. Всі футболісти були мотивовані, жили мрією вийти в плей-офф, тому не звертали увагу на втому. Виходили на кожну гру і віддавалися на максимум своїх можливостей, проявляли характер.

Не пам’ятаю матчів, в яких нам було надзвичайно складно в функціональному плані, адже команда добре попрацювала на зборах.

 

– Як розслаблялися і відновлювалися після складних матчів? Збиралися всією командою в неформальній обстановці?

– Звичайно, всім колективом збираємося, спілкуємося, відпочиваємо. На жаль, не часто це вдається. Пам’ятаю як прекрасно провели час у нашого головного тренера, у нього великий будинок, сауна. Відпочили сім’ями, посмажили шашлик, зарядилися позитивними емоціями. Також після останньої гри збиралися, святкували перемогу.

Необхідно відзначити роботу лікарів, масажистів, адже дуже важливо правильно відновлюватися після складних матчів. Плюс, сучасна фармакологія, проводиться вітамінізація футболістів, і все інше, що потрібно в професійному футболі.

 

– Ви вже три роки живете в Ковалівці. Які особливості цього населеного пункту можете відзначити? Чим може зацікавити Ковалівка туристів?

– Всі гравці живуть в Києві, в Ковалівці лише граємо свої домашні матчі, хоча звичайно періодично приїжджаємо в село. Ковалівка дуже красива, багато квітів, прекрасні пейзажі. Чув, що Ковалівку навіть порівнюють з типовим швейцарським селом.

У Ковалівці надзвичайно чисто, за цим стежать, тому кожен раз отримую естетичне задоволення. Всім раджу відвідати це мальовниче селище.

 

– Руслан Костишин говорив, що у «Колоса» одна велика дружна сім’я – від президента до персоналу. Напевно, можна говорити про унікальність філософії вашого клубу?

– Президент постійно спілкується з гравцями, відвідує тренування. У нас дуже дружня атмосфера всередині колективу. Напевно, саме через це, «Колос» досягає таких результатів. В клубі немає авторитетів, від президента до прибиральниці усі рівні.

 

– На вашу думку, клуб з села може грати в Прем’єр-Лізі?

– У нас поступово втілюється в життя проект будівництва нового стадіону, у клубу є свої вірні вболівальники, для яких створюються всі умови. Що стосується доріг, то в Ковалівці вони в кращому стані, ніж в деяких інших містах України. Наша база розташована в 60 кілометрах від Києва, тому добиратися досить зручно і швидко.

Звичайно, можна говорити, що у клубу невелика історія, але у того ж «Металіста 1925» така ж ситуація. Це молодий клуб, який прийшов на зміну іменитому «Металісту». Вважаю, що в Прем’єр-Лігу потрібно виходити за спортивним принципом. Якщо своєю грою заслужили підвищення в класі, то маємо право грати на вищому рівні українського футболу.

 

– Уже почали підготовку до матчу плей-офф з «Чорноморцем»?

– Так, після останнього туру був невеликий відпочинок, відновлення і вже в середу почали безпосередню підготовку до цього матчу. Будемо вивчати свого суперника. Налаштовуємося на серйозну гру.