Людмила Покотило: «Ми всі вже дуже скучили за футболом»

Напередодні старту жіночого чемпіонату з футболу у вищій лізі, ми поспілкувались з тренером ЖФК «Колос» Людмилою Покотило

- Людмила Василівна, розкажіть будь ласка, що відбувалось з командою після 24-го лютого і до того часу, як вдалося вперше зібратись?

- Події тих днів я пам’ятаю, певно, як і всі, дуже добре. Ми готувались до зборів в Туреччині, куди мали б вилетіти 1-го березня. Проте ранок 24-го змінив всі плані для всіх українців… Я б ніколи не могла подумати, що може початись війна. Вранці я почула вибухи, потім стала читати новини, далі пішли телефоні дзвінки від дівчат. Пізніше дівчата потроху почали виїжджати за кордон. Хтось поїхав в Польщу, хтось в Голландію, Грузію, Ісландію. Дівчата почали шукати варіанти для тренувань та продовження кар’єри. А от Наталія Радзієвська застрягла на певний час в Ірпіні, тому що не виїхала у перші дні і більше тижня провела у підвалі готелю, де мешкала. Було таке, що по 3-4 дні не виходила на зв'язок, ми всі дуже переживали. Але, слава Богу, все обійшлося і вона разом з рідними та друзями, транзитом через Ковалівку, за допомоги керівництва клубу, виїхала за кордон і зараз перебуває у Німеччині. В Україні залишилось зовсім небагато дівчат.

Трохи пізніше, завдяки керівництву клуба, ще п’ятеро дівчат, у яких була можливість, виїхали до Болгарії. Також, окремо я би хотіла сказати про той факт, що завдяки рішенню президента клубу Андрія Засухи, дівчата увесь час продовжували отримувати 50% заробітної плати, чого не було в жодній жіночій команді в країні. Це була дуже суттєва підтримка, як моральна, так і матеріальна в такі часи розуміти, що ти не залишився сам на сам із бідою під назвою «війна».

- Які в команді кадрові втрати та скільки нових дівчат ми побачимо у складі?

- Коли згодом, у квітні-травні ситуація більш менш стабілізувалась і з’явилась інформація, що планується проводити чемпіонат, ми почали обдзвонювати дівчат і з’ясовувати, хто з них хоче і може повернутись. Тоді ми вже знали, що будемо готуватись в Ковалівці, а не в Києві, де легше і морально і умови створені всі для тренувального процесу. Дівчата почали повертатись і вже 4-го липня ми заїхали в Ковалівку на збори. Так, у нас було всього 10 дівчат, але головне, що ми почали тренування. Нажаль, не можуть повернутися Радзієвська та Малиновська, ще кілька дівчат покинули нашу команду. Проте до нас прийшли дуже хороші та кваліфіковані гравці: півзахисниця збірної Румунії Бейта Амбрус, захисниця Соломія Куп’як, захисниця Анастасія Вороніна, форвард з Казахстану Каміла Кульмагамбетова, перспективна та молода Дарина Січкаренко і гравець збірної України, дуже досвідчена Натія Панцулая. З Ісландії повертається Ірина Майбородіна, яка має зіграти за нас вже у другому турі. Команда в нас значно оновилась, сподіваюсь, ми стали сильнішими.

Натія Панцулая має посилити гру "Колосу" в цьому сезоні

- Військовий стан вносить свої корективи та додає специфіки до всього нашого життя, як Ви вважаєте він відобразиться на жіночому чемпіонаті і які амбіції «Колосу» в ньому?

- Звичайно, що все зараз зазнає змін і жіночий чемпіонат не виключення. Комусь пощастило більше, комусь менше. Для нас керівництво клубу створило у Ковалівці всі умови: проживання, харчування, тренувальний процес і все це у безпечному місці, що ще потрібно в такий час? А ось харківський «Житлобуд-1», наприклад, припинив своє існування. Це харківська команда і ми знаємо, що там зараз відбувається. Багато з дівчат цього клубу залишились в Туреччині, хтось знайшов клуби в Україні. Чемпіонат, на мою думку, буде більш рівний і вже не буде гегемонії двох клубів «Житлобуд-1» і «Житлобуд-2», як це було в попередні роки. Ми дякуємо ЗСУ за можливість розпочати чемпіонат в такий час і віримо, що зовсім скоро війна закінчиться нашою перемогою і ми повернемось до свого нормального, мирного життя. Щодо амбіції «Колосу» в цьому сезоні, то ми команда, яка може поборотися в цьому сезоні за найвищі місця і дуже шкода, що на трибунах під час наших матчів не буде вболівальників.

- Під час підготовки команда базується в Ковалівці, розкажіть трохи про умови та тренувальний процес.

- Про умови я вже казала раніше, в Ковалівці керівництвом клубу все зроблено для нас на найвищому рівні. Наші нові дівчата дуже вражені селом і цікаво спостерігати за їхніми першими враженнями нашої красуні Ковалівки. Ну а в цілому, кращих умов нам навіть важко уявити.

- Перша гра вже 11-го вересня проти київського «Динамо», які очікування і на скільки дівчата вже чекають на старт сезону?

- Ми вже грали з «Динамо», але тоді вони були в першій лізі. Дівчата, звичайно, всі з нетерпінням чекають на першу офіційну гру, оскільки перерва була занадто довга. Грати будемо як в цьому, так в кожному наступному матчі лише на перемогу!